У кожного з нас було своє 24 лютого. Над чиїмось будинком уже гули гелікоптери, у когось вулицями рухалися танки. На чиїсь голови сипалися осколки від перших ворожих ударів.
Хтось похапцем запихав у валізу перше, що потрапило під руку, і шукав безпечного місця. Хтось, затамувавши подих, слухав тривожні новини по телевізору. Хтось нервово гортав стрічку новин у соцмережах.
А хтось ще нічого не знав і, солодко потягнувшись у ліжку, встав і пішов заварювати собі каву.
Думка була одна
Повномасштабна війна 24 лютого 2022 року кожного застала по-різному. Але усім однаково вселила страх перед подіями, який дуже швидко переріс у велике бажання дати відсіч російським окупантам, які непрохано прийшли на нашу вільну землю. І це бажання мало такий патріотичний порив, що під військкоматами вишиковувалися довжелезні черги.
Мало хто вірив у те, що ця війна затягнеться надовго. Думка була одна – піти на фронт, швидко прогнати ворога із рідної землі і повернутися додому. Та швидко не вийшло. Як і не усім вийшло повернутися на отчий поріг.
Ангели Небесного війська
У цій кривавій війні тисячі Героїв гинуть на полі бою, помирають у госпіталях від отриманих травм або у лікарнях від недуг, які загострилися на фронті. Воїни, які повернулися додому на щиті, стали для рідних вічним болем. Для нас – титанами духу, які у найважчі миті тримали над Україною небо. І тоді, коли його не було чим закрити, закривали своїми грудьми. Підставляли зраненій Україні свої порубцьовані плечі. Падали і вставали. На їхні місця ставали інші Герої. А ті, хто падав у бою навіки, потрапляли у батальйони небесного війська та ангелами витали над зболеною Україною.
Іван Анін із Суража став першим Героєм з Шумщини, хто своє молоде життя віддав у борні за Перемогу. На небо пішли відважні воїни Сергій Грищук з Іловиці, Олександр Луцик, Сергій Руденький та Іван Горобець із Залісець, Віктор Чорноокий з Тилявки, Валерій Лівар, Роман Затворнюк, Сергій Балагуда із Цеценівки, Юрій Ожоганич із Потуторова, Тимофій Антощук із Шумбару, Андрій Прокопчук з Андрушівки, Максим Михно із Рохманова, Олександр Дацюк з Вілії, Олег Бобко із Кутів, Роман Мельничук та Валерій Сухоруков із Суража, Микола Юрчук та Сергій Бутенко з Шумська; Михайло Польовий та Микола Палій із Дедеркал, Назар Климюк із Садок, Анатолій Яцюк та Сергій Антонюк із Шкроботівки, Василь Димнич із Темногаєць, Сергій Марчук та Володимир Матевощук із Мізюринець, Андрій Ярощук, Віталій Кривенко та Микола Фурман з Матвійовець, Микола Чаплюк, Сергій Пилипчук та Григорій Семенців із Загаєць.
У перші дні війни
То ж яким був цей рік для Шумщини? Для кожного із нас. Спробую відтворити хронологію подій.
Уже 25 лютого на Шумщину прибувають перші внутрішньо переміщені особи, які, рятуючись від війни, їдуть у відносно безпечні місця. Їх поселяють у гуртожитках, готелях та приватному секторі. У лікарні бронюють вільні ліжко-місця на той випадок, якщо прибудуть хворі ВПО.
У геріатричному відділенні В.Дедеркал готові прийняти на проживання людей похилого віку з числа внутрішньо переміщених осіб, якщо такі будуть.
Сімейна медицина працює у плановому режимі. Зміни стосуються лише видачі лікарняних. Якщо не працює система, замість електронних, виписують паперові. Замість ПРЛ-тестів на ковід роблять лише експрес-тести. Це пов’язано з економією пального.
Екстрена медична допомога готова до викликів – забезпечена пальним та медикаментами.
Працює система оповіщення, яка попереджає про небезпеку. Обидві громади анонсують про наявність пунктів укриття. Діє комендантська година.
У міській раді утворено гуманітарний штаб. У Шумську та Великодедеркальську ТГ прибуває матеріальна допомога, яку приймають, сортують, відвантажують та відправляють до місць призначення.
Навчальні заклади та дитсадок не працюють очно. Уроки відбуваються дистанційно.
Бойові настрої і патріотизм
У першому відділі Кременецького РТЦК та СП усі військовослужбовці переведені на казармове становище, вручають повістки.
Поряд із відправленням у військові частини, триває формування підрозділу територіальної оборони. Бойовий дух і патріотичні настрої настільки високі, що у військкомат приходять добровольці, які хочуть боронити Україну від агресора. Шумчан закликають самим звертатися у військкомати, проходити медогляди та ставати у резерв.
Це стосується не лише місцевих мешканців, а й осіб із числа переселенців.
Постійно зростає потік ВПО, шумчани активно здають донорську кров для воїнів. Працюють волонтерські осередки, збирають та готують допомогу на фронт, а «ковідну» тисячу можна перерахувати на підтримку ЗСУ.
У селах громад триває облаштування блокпостів, організовують загони самооборони, чергують на вулицях бійці роти охорони.
На Шумщині діють територіальна оборона і добровільні формування, безпосереднє керівництво якими здійснює штаб району. Створено штаб оборони, який координує роботу усіх служб.
Ціни зросли, пального нема
Зростають ціни на продукти харчування, деякі з них на певний час зникають із полиць магазинів – це пов’язано із логістикою та припиненням роботи підприємств, де їх виготовляли. Справжній ажіотаж біля банкоматів – із бажаючих зняти готівку вишиковуються довжелезні черги.
Те саме на автозаправних станціях – пального не вистачає, якщо є, то його купівлю обмежують. Ціни на пальне теж зросли, що теж вплинуло на подорожчання інших товарів.
Відпустки менші, свята – робочі
Є зміни у трудовому законодавстві – відпустки стають коротшими, ті, що без збереження заробітної плати – довшими. Роботодавець може відмовити у наданні відпустки, а святкові дні тепер робочі.
За мобілізованими військовослужбовцями зберігаються робочі місця, але з середини липня підприємства перестають виплачувати їм заробітну плату – це робить держава.
З осені – очне навчання
У деяких навчальних закладах поселяють ВПО та готують для них ДОЗ «Дивосвіт».
Замість зовнішнього незалежного оцінювання випускники здають національний мультипредметний тест, а державну підсумкову атестацію у 4, 9, 11 класах відміняють.
До нового навчального року готують укриття і з 1 вересня починається очне навчання. Для тих школярів, які виїхали за кордон, є можливість отримувати знання дистанційно.
На період дії воєнного стану Шумська громада відшкодовує різницю у тарифах для КП «Шумськкомунсервіс» із бюджету громади.
Потужне волонтерство
Волонтерська діяльність набирає обертів. В обох громадах постійно організовують благодійні заходи, під час яких збирають кошти на підтримку ЗСУ.
У кожному населеному пункті люди працюють, виготовляючи харчі для воїнів. У кількох селах діють потужні осередки, де не припиняється робота протягом усього року. Шумчани їздять на схід, доставляючи на передову продукти, одяг, техніку.
Люди приносять продукти, кошти, перераховують їх на благодійні рахунки. Волонтерська робота обох громад – і Шумської, і Великодедеркальської – дуже потужна.
Допомогу на підтримку ЗСУ та внутрішньо переміщених осіб постійно доправляють з-за кордону. Для цього багато волонтерять наші земляки.
Молитви за Україну
У храмах Шумщини постійно моляться за мир в Україні та за наших воїнів.
У вересні Шумщину відвідав блаженніший митрополит Епіфаній. Він очолив молитву у храмі Преображення Господнього м.Шумськ ПЦУ.
Алея Героїв
У вересні з російського полону повертається легендарна «Пташка», наша землячка Катя Поліщук із Соснівки, яка стала відомою завдяки виконанню патріотичних пісень у підвалах «Азовсталі» у Маріуполі.
Щоб увіковічнити імена загиблих захисників, у Шумську відкривають Алею Героїв.
Наречені тепер можуть одружитися онлайн, якщо один із них – військовослужбовець. Для цього потрібен відеозв’язок та документальне підтвердження.
Трохи без світла
З настанням пізньої осені ворог починає завдавати ударів по енергетичних об’єктах. Через це виходять з ладу підстанції, не вистачає потужності.
Більшу частину доби шумчани змушені жити без електроенергії. І так триває майже цілу зиму. Лише з середини лютого вимкнень наразі стає менше.
Не здаємося!
Наші воїни стійко виборюють Перемогу. Хоч і втомлені, багато хто уже цілий рік не бачився із сім’ями, але й далі сильні, рішучі та відважні. Бо захищають свою землю. Бо розуміють, що за їхніми спинами – їхні родини.
І ми маємо не здаватися. Попри труднощі, попри численні інформаційні вкиди, де нам намагаються «донести» думку, що «все пропало», намагаються роз’єднати, посварити і знесилити. Не вірмо нікому. Тільки Богові, здоровому глузду і ЗСУ. Будьмо єдині, а, отже – непереможні!
Ми пережили складний рік. То ж вистоїмо до кінця. До Переможного кінця. До перемоги України!
