Малювати картини суражчанка Надія Коваль почала не так давно – понад рік тому. Її перша робота створена 22 січня 2022 року. Якраз за місяць до повномасштабного вторгнення російської федерації на нашу землю.
Спочатку починала з формату 30х40, зараз уже у її доробку є картини, розміром 60х80. Здебільшого малює тільки пейзажі, вони її надихають, а портрети, каже, це не її.
Ще минулого літа перші свої картини жінка презентувала на виставці у шумській Публічній бібліотеці. Це заохотило Надію, додало впевненості у власних творчих силах. Майстриня стала ще завзятіше працювати, проте малює уже більші за форматом картини та олійними фарбами.
Пригадує Надія, що ще зі шкільних років їй це мистецтво непогано вдавалося, навіть брала участь у конкурсах. Але потім якось таке захоплення відійшло на задній план.
– Щось у мені прорвало, коли захворіла на ковід, – каже жінка. – Це було вкінці грудня 2021 року. У мене була важка форма недуги. Багато лежала, був якийсь неспокій, на душі – тривожно. Тоді я подумала, що більше не можу лежати, адже від цього у голову приходять нехороші думки. Взяла в онучки акварельні фарби, альбом, сіла і почала змальовувати картину з інтернету. Так я у цьому альбомі створила декілька малюнків. Потім чоловік Микола купив папір, і я почала працювати.
Тоді син Сергій з невісткою Яною привезли з Тернополя невеличкі полотна, купили олійні фарби, – розповідає.
З того часу Надія почала більше уваги приділяти захопленню, яке їй до душі.
У літній період жінка творить менше, адже багато часу займає господарка, бо живе у селі. Взимку віддається улюбленому заняттю більше.
Зізнається Надія, що їй ще багато потрібно вчитися, тільки не завжди часу вистачає.
Жінка мало кому показує свої картини. Проте має подругу, яка, як тільки заїде у гості, то відразу ж фотографує її нові роботи і тихцем виставляє їх у соцмережах. І каже Надії: «Знаю, ти ж сама такого не зробиш».
Для створення картин потрібне натхнення. Буває, що у Надії його немає. Та коли вже є, то як займеться улюбленою справою – не може відірватися.
– Я ніколи не думала, що робота художника така важка, – каже жінка. – Коли малюю – втомлююся, болять руки, клякне у плечах.
Маминому захопленню радіє син Сергій. Хотів би, аби її роботи ще хтось побачив, бо це – важка праця. Завжди каже мамі, щоб вона малювала та розвивалася.
Не менше чотирьох днів потрібно майстрині на створення пейзажу. У кожної картини є свої нюанси.
За словами Надії Коваль, малярство сьогодні – справа не з дешевих.
– Я ніколи цим не займалася, не думала, що це так дорого, – каже художниця. – Не менше 500 гривень коштує полотно, а ще – фарби. Пензлі теж зношуються.
Зараз жінка малює картини на онуччиному мольберті. Він невеликий. Хочуть рідні купити їй більшого. Надія вже створила 12 картин на полотні та більше двадцяти – на папері. Деякі подарувала знайомим. Зізнається, що вже трохи і рука «набита».
Не очікував такого таланту її колега по роботі, каже, що у жінки добре виходить. Любить малювати і дев’ятирічна онучка Полінка. Тішиться бабусиним талантом онук Ромчик.
А ще захоплюється Надія Коваль кулінарією – пече солодощі. Ними полюбляють ласувати чоловік, діти та внуки.
Правду кажуть: талановита людина – талановита в усьому.
