З початком нападу путінської росії у Великодедеркальській громаді виокремили три нові пріоритети. Це – всестороння допомога біженцям із районів бойових дій, потік яких продовжує збільшуватися навіть у такій маленькій сільській ТГ, максимальне сприяння у їхньому облаштуванні.
Організація та координація збору допомоги для потерпілих мирних жителів Центру, Півдня, Сходу України внаслідок варварських методів ведення бойових дій агресором, допомога Збройним Силам, формуванням територіальної оборони.
Налагодження добровільної самооборони, власне, на території громади, якнайповніше сприяння підрозділам територіальної оборони, бійці яких прийняли присягу та підписали контракт на службу в Збройних силах України.
Крім того, ніхто не скасовував і поточних питань життєзабезпечення інфраструктури громади. Спілкування з Великодедеркальським сільським головою Юрієм Панасюком на деякий час довелося перервати – у кабінет зайшла молода жінка з двома маленькими діточками. Вони – біженці з Харкова, просили підтримки. Власне, з цього і розпочалася наша розмова.
– Юрію Валентиновичу, чималий пласт беззахисних втікачів від жахіть війни їде до своїх рідних, знайомих. Але цей потік зростає, і виникає питання, де їх розмістити. Що робите для того, щоб вони відчували мінімум незручностей?
– Станом на 15 березня, число біженців у нас 396 осіб. Дедеркальська громада – суто сільська, тут є багато порожніх будинків. Хай не у всіх з них є блага, до яких звикли міські жителі – вода, санвузли в приміщенні, водяне опалення, але є дах над головою. І це головне.
Практично завершена робота по збиранню банку даних наявного житла, де можуть розміститися вимушені переселенці, проведено розмови з власниками будинків, які готові передати їх для розміщення біженців із зони бойових дій.
До цього максимально залучили старост, працівників ЦНАПу, апарату сільської ради. Люди самі телефонують і пропонують житло.
Є домовленість з ігуменом Загаєцького монастиря – у випадку необхідності в приміщеннях, які належать обителі, можна розмістити від 30 до 50 чоловік. За нами – допомога ліжками, матрацами, ковдрами, паливом. За необхідності для прихистку евакуйованих можуть бути використані шкільні приміщення. Насамперед, для жінок та дітей.
Усі біженці, які прибули у громаду, зобов’язані звернутися до старост старостинських округів або секретаря сільської ради для того, щоб стати на облік, і, у разі необхідності, мати можливість отримати допомогу.
Чоловіки, віком від 18 до 60 років, зобов’язані протягом 24 годин з часу прибуття у громаду звернутися у районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (колишні військкомісаріати).
Якщо мають військовий квиток, у ньому ставлять відповідну відмітку про взяття на облік.
Якщо загубили, втратили цей документ, то спочатку мають звернутися у сільську раду. Ми видаємо довідку, з якою чоловіки, прибулі у громаду, стають на військовий облік.
Налаштовано співпрацю з державним та комунальним лісництвами про виділення дров для опалення житла переселенців у вигляді матеріальної допомоги.
Населення всіх, без винятку, сіл громади долучилося для збору продуктів харчування для біженців.
На початку війни вимушені переселенці сподівалися, що вони тут тимчасово, і швидко буде можливість повернутися до рідних місць. Тому їхали до рідних, друзів, шукали кращих умов для проживання. Зараз прибувають уже без рекомендацій, їдуть, щоб убезпечити себе та дітей від війни.
Станом на 15 березня, у нашому геріатричному відділенні є 6 вільних місць для одиноких осіб похилого віку та інвалідів. У разі нагальної потреби для тимчасового розміщення біженців можемо додатково облаштувати дві кімнати на 6 місць.
– Розкажіть детальніше про роботу щодо організації допомоги, яку відправляєте військовим та мирному населенню у гарячі точки.
– Багато людей, особливо – жінки, у населених пунктах громади, зорганізувалися для приготування їжі, плетіння масксіток, цю роботу у нас координує відділ з питань освіти, сім’ї, молоді, спорту, культури та туризму. Тут займаються збиранням продуктів, наданням гуманітарної допомоги не лише військовим, а найменш захищеним особам, які перебувають під обстрілами у Києві, Київщині, Харкові та інших місцях.
З початку повномасштабного вторгнення співпрацюємо із помічником народного депутата Денисом Милим, який, власне, і скоординував нашу роботу.
Наша громада долучилася до формування більше мільйона пакетів для мирного населення у зоні бойових дій. У перші дні відправили понад 7 тонн допомоги у різні проблемні міста України. Загальний обсяг допомоги – понад 25 тонн (на 15 березня).
Забезпечуємо продуктами наших хлопців, які стоять на блокпостах. Співпрацюємо із шумчанкою Оленою Ходюк щодо виготовлення маскувальних сіток. Долучилися, разом із Шумською громадою, до формування вантажу у місто Українку.
Працівники закладів освіти (до них приєднуються небайдужі мешканці громади) випікають печиво, булочки, ліплять вареники, крутять голубці.
Співпрацюємо із підприємицею Тетяною Притолюк – навколо неї утворився інший центр виготовлення продуктів харчування.
Також жителі громади приносять одяг, засоби гігієни – лише надходить запит від волонтерів про потребу у чомусь, ми одразу реагуємо.
Певна річ, громада маленька – ми не можемо організовувати надто великі вантажі, але прагнемо працювати по своєму максимуму.
Також співпрацюємо з іншими волонтерами – не можу назвати їхніх імен. Вивозимо їм гуманітарну допомогу раз на два дні з навчальних закладів Загаєць, Матвійовець, Шкроботівки у домовлене місце, а вони формують вже більший вантаж.
Багато жителів надають велику допомогу із власних селянських господарств. У Загайцях вдова героя АТО Романа Мусія Галина однією із перших віддала кабана із власного господарства. За наступні кілька днів загайчани надали ще 6 свиней та теля.
Отримали допомогу з Польщі від Пьотра Бадуховскі, дружина якого родом із Матвійовець, який, разом із колегами, сформували цілий бус гуманітарного вантажу, який він сам доставив у Дедеркали. Військові черевики-берци, теплі кофти, рюкзаки, шкарпетки, каремати, тактичні рукавиці, ліхтарики, рації, медикаменти та продукти харчування. Ці речі уже відправлено на передову у Київ, Харків та Миколаїв. Наша вам вдячність, польські друзі.
Є волонтери, жителі нашої громади, які доставляють з Польщі зібрану там допомогу – продукти харчування, ліки, військову амуніцію (з міркувань безпеки не оголошую їхніх імен). Ці речі передаємо у гарячі точки, туди, де їх найбільше потребують.
– Наша територія – це тил українських військ, які героїчно стримують агресора. Але війна змусила серйозно зайнятися питанням організації безпеки населених пунктів, а також контролю за переміщенням транспортних засобів по головних дорогах. Які справи із самообороною у селах, підтримкою нового виду ЗСУ – територіальної оборони і з усім, що має стосунок до організації життя громади під час війни?
– З першого дня вторгнення росії на українську землю у нашій громаді організували самооборону населених пунктів, звели блокпости. На них чергують виключно чоловіки від 18 років і старше, задіяні мисливці із власною зброєю.
Працівники Кременецького РТЦК та СП організували роботу з учасниками самооборони, навчили, як правильно облаштувати блокпости, розташовувати там людей, правил маскування та інших необхідних речей; провели кілька занять-інструктажів для подальшого вдосконалення навичок у володінні стрілецькою зброєю.
У великих освітніх закладах громади є навчальні автомати, і всі члени добровільних формувань постійно проходять і вдосконалюють свої вміння у поводженні із зброєю.
Для учасників місцевої самооборони у громаді видали посвідчення на право патрулювання в межах свого старостинського округу в період комендантської години – з 20 вечора до 6 ранку, а також несення служби на блокпостах.
Перед учасниками самооборони особисто чітко поставив завдання: неухильно дотримуватися «сухого закону». Під час несподіваних нічних контрольних об’їздів у перші дні були виявлені поодинокі випадки порушення заборони щодо вживання алкоголю. Таких людей відразу відрахували із сільських загонів самооборони.
Крім того, Тернопільською обласною військовою адміністрацією були утворені добровольчі формування територіальної оборони громад. Таке діє і на території Великодедеркальської громади. У його складу достатня кількість засобів захисту та оборони, а бійці, які підписують контракти, будуть мати спеціальні посвідчення та дозволи на носіння стрілецької зброї. Фактично – це вже підрозділ ЗСУ, який на території громади має слідкувати за безпекою критично важливих об’єктів інфраструктури, громадським правопорядком – виконувати всі, покладені на них, функції під час воєнного стану.
Ситуація повністю під нашим контролем, ніяких надзвичайних випадків не зафіксовано. Учасники добровольчих формувань забезпечені всім необхідним для несення служби.
– На завершення – ще одне запитання, пов’язане із цивільним захистом населення. Яким чином у громаді організована система оповіщення про загрозу з повітря?
– У нас немає по селах сирен, які попереджають про повітряну тривогу. Не всі мають час та нагоду відстежувати подачу таких сигналів через відповідні групи у соціальних мережах чи месенджерах. Тому у громаді для оповіщення використовуватимуться церковні дзвони. Наголошую – їхнє безперервне тривожне звучання є сигналом для того, що мирні мешканці повинні сховатися в укриття. Ми домовилися зі священниками обох православних конфесій про використання церковних дзвонів як системи сповіщення про загрозу повітряного нападу. У всіх селах громади визначені люди, які, у випадку реальної загрози, будуть бити в набат.
